Філософія релігії в Україні

 Сарапін Олександр Васильович

к.філос.н., доцент, доцент кафедри  релігієзнавства КНУ імені Т.Шевченка, м.Київ

Пропозиції  стосовно конструктивного вивчення філософії релігії  і презентація одного з можливих її проектів.

 Виступ на Третьому Круглому столі із філософії релігії 24 квітня 2012 р.

      Філософія релігії в сучасній вітчизняній дослідницькій думці, зазвичай, постає, перед дилемою. Або перетворитись у філософію в релігії,  інакше, – у пояснення важливих доктринальних істин, й навіть наявного в релігії теоретичного потенціалу, або зайняти нішу повноправного дисциплінарного утворення релігієзнавства, претендуючи винятково на статус філософії про релігію. На першому шляху її очікують непрості колізії з теологічними і релігійно-філософськими дискурсами щодо тематичної та предметної визначеності. Звідси, до речі, й витоки проблеми правомірності ідентифікації філософії релігії як філософської теології.  А на другому – перспектива набути статусу змістовного синтезу та інтегратора інших релігієзнавчих дисциплін, тобто стати метатеорією та метаметодологією.  

        Втім особливо небезпечною слід визнати тенденцію, що полягає у розмиванні предметного поля філософії релігії внаслідок інкорпорації до її змісту різноманітних сторонніх їй  тем та концептуалізацій. Відтак, постає проблема своєрідного “очищення” філософії релігії, чіткого визначення її статусу, завдань, предметного поля, методологічних можливостей, структурованості, тощо.

        Звісно, що в першу чергу варто вказати на ті базові передумови, реалізація яких у науковому співтоваристві сприятиме конструктивному вивченню філософії релігії. В зв’язку з цим, сподіваюсь, що будуть доречними запропоновані Вашій увазі мої пропозиції.

  1. Звільнити ідентифікації філософії релігії з під опіки плеоназму. Йдеться

про рецепції і визначення філософії релігії як банального філософського осмислення релігії. Хрестоматійними прикладами тому є трактування філософії релігії К.Тіле як “філософського дослідження деякого прояву, іменованого релігією”,  чи ідентифікація У.Олстоном філософії релігії як “будь-якого філософського обговорення питань, належних до релігії”.

        Панування плеоназму приводить до утвердження в дослідницьких дискурсах всеохопної щодо історичних рецепцій філософії про релігію, тобто, коли будь-які розмірковування з приводу релігії попадають  у змістовне поле філософії релігії. З іншого боку, плеоназм руйнує логічні стандарти власне визначення як такого, оскільки припускає просте повторення того, що міститься у понятті, яке підлягає визначенню. Тобто ми маємо справу з різновидом порочного кола, логічною помилкою, а саме тавтологією у визначенні, щоправда у більшості випадків завуальованою.

        2. Філософія релігії не повинна вивчати емпіричну релігію, тобто такою, якою вона постає в реаліях мінливого світу, чи релігію, вихоплену з історичного процесу. Натомість, предметом вивчення є все-таки  можлива релігія, ідеалізована;  релігія, взята у її перспективності; інакше, взята такою, якою вона повинна бути, хоча б у стандарті конфесійної виповненості. Перефразовуючи образну аналогію Дж.З.Сміта, можна сказати, – для філософа релігія повинна бути картою, а не територією (map is not territory).

        3. Функціонально філософія релігії повинна мати статус виняткової раціоналізації, в основі якої полягає операція explicatio (пояснення). Причому філософія релігії за своєю сутністю буквально приречена на раціональне пояснення тих чи інших предметів, які входять до поля її розгляду. Отже, ніякі фідеїстські вкраплення (в тому числі і “подвиги віри”), чи інтуїтивні споглядання, чи містичні озаріння, чи навіть чуттєві проникнення не повинні ставати її пізнавальними детермінантами.

        4. У методологічній перспективі не варто філософію релігії перетворювати у матайологію (термін Я.А.Коменського), тобто у пустомовність, короб марнослів’я, нагромадження словесних плетив, які, подекуди, навіть не дружать з законами формальної логіки. Інакше кажучи, у дискурсах, які претендують на належність до філософії релігії, повинні бути наявними ідейні новації та виважені концептуалізації, а не просто помпезні  вербальні конструкції. Останні, як правило, у кращому випадку постають баналізаціями усталених ідей та концептуалізацій,  а в гіршому, – еклектично, хаотично не до ладу їх презентують і, в остаточному підсумку, спотворюють.

        5. Філософія релігії повинна бути звільнена від усіляких авторитетів від філософії, чи від теології, чи від релігієзнавства. Тому необхідно відкинути чари Ю.Кімелєва з його відомим у дослідницьких колах синкретичним сприйняттям філософії релігії як філософської теології і як “філософського релігієзнавства”. До речі, для Ю.Кімелєва завдання останнього полягає у “філософському осмисленні феномену релігії” (ось Вам плеоназм в дії). З іншого боку, варто утримуватись від спокуси аналітичної філософії релігії, представники якої наполягають на вивченні стандартного для англо-американської традиції “джентльменського” набору тем (докази існування Бога, атрибутика Бога, чудеса, моральність і релігія, природа зла і теодицея, свобода волі, релігійний досвід, віра та розум, тощо). Додам, що такі теми по суті є в першу чергу теологічними проблемами.

        6. Філософію релігії необхідно чітко відмежовувати від релігійної філософії чи від усіляких “неконфесійних теологій”. Крім того слід все-таки визнати проблематичним сприйняття Н.Смартом філософії релігії як “розтягування теології до нехристиянських релігій”. Принагідно, вважаю перспективними дискурси з філософії релігії переважно на ґрунті авраамічних релігій. Вірогідно, що цьому посприяли такі тенденції як а) спроби осмислення ідеї невидимого Бога; б) включення окремої традиції (спочатку іудаїзму, а потім християнства  до змісту універсального поняття religio). Натомість, матеріал релігійних традицій Сходу демонструє в кращому випадку можливість конструювання дискурсів, які стосуються філософії в релігії. Останні, зважаючи на численні етнокультурні, ментальні та мовні контексти уподібнюються більше проектам конфесійно витриманих філософій. Для прикладу, індійський дослідник А.Шарма у творі “Індуїстський погляд на філософію релігії” (1991) трактує останню як щось на кшталт філософської теології.

        Тепер – демонстрація одного з можливих проектів філософії релігії. Звісно, що розпочну з її визначення. Філософія релігії постає  конструюванням і застосуванням в процесі осмислення таких концептів, завдяки яким з’ясовується проблема корелятів позамежного. Корелятами позамежного слід визнати  такі опорні детермінанти як релігія, віра, уособлення потойбічності (світ трансцендентних сутностей) і Бог (божественне). Ці опорні детермінанти, в свою чергу, можна поєднати у дві комплементарні пари “релігія – віра”, “уособлення потойбічності – Бог (божественне)”. Їх інваріантом  виявляється “ноумен”  позамежного, який набуває статусу своєрідного ідеалу  семантичних прагнень і виповнень опорних детермінант. Звісно, що ці опорні детермінанти, умовно розподілені у дві пари, утворюють проблемне поле філософії релігії.

        Принагідно, утвердження предметом філософського вивчення тільки релігії приводить до змістовного виокремлення релігієлогії чи вчення про релігію, чи, з деякими обмовками, до теорії релігії. Хоча зауважу, –  теорія релігії  за змістом може виходити за межі простору філософії релігії, водночас залишаючись осередком останньої. До речі, теорія релігії ідентифікується як систематично викладені і пропущені в світлі певної перспективи конструктивні судження та узагальнення про релігію. Тоді суто оціночні судження та опінії, а також дескриптивні характеристики  перебувають поза  її  компетенцією.    З іншого боку, утвердження предметом філософського вивчення тільки Бога (божественного) приводить до витворення теологічно зорієнтованих  варіантів філософії релігії.  Яскравим прикладом останніх є філософія релігії Г.В.Ф.Гегеля, яка ідентифікується ним як “розвиток, пізнання того, що є Бог”.  Чи інакше, для німецького філософа “предмет філософії релігії складає абсолютне, однак не тільки у формі думки, але й у формі його маніфестації”.

        Означені мною предмети вивчення філософії релігії звісно, що повинні набувати статусу проблеми, уможливлюючи тим самим різні вектори їх вирішення. Доречними є виявлення змісту опорних детермінант, їх смислових десигнатів  (похідних) та подальших конотацій у перспективах метафізики, епістемології та праксеології. Інакше кажучи, в структурному відношенні філософія релігії постає як органічний синтез трьох можливих підходів осмислення предметів її вивчення. Відтак, метафізика релігії виявляє сутності, витоки, буттєві характеристики корелятів позамежного, їх семантичні конотації  й, відповідно, припускає аналіз теорій, в яких вони розкриваються. Епістемологія релігії виявляє пізнавальний зміст корелятів позамежного і можливості їх пізнавання як таких. Предметом її вивчення також є теорії, в яких висвітлюються питання природи, джерел, достовірності й істинності знань про кореляти позамежного. Праксеологія релігії визначає форми та особливості актуалізації корелятів позамежного й, відповідно, теорії в яких розкриваються їх діяльнісні установки та характеристики.  Тоді, для прикладу, феномен релігії вивчається через з’ясування питань його суті, визначальних характеристик, особливостей появи конструкту та подальших семантичних конотацій; через аналіз конфесійно детермінованих суб’єкта та об’єкта, релігії як фактуального знання, релігійної істини; через аналіз рівнів актуалізації релігії.

         Враховуючи структурованість філософії релігії можна скоригувати у даній площині її визначення. Тоді філософія релігії – це раціональне за змістом та аналітичне за формою тлумачення корелятів позамежного в таких їх основоположних аспектах як буття, знання та діяльність.

        Насамкінець, – питання дисциплінарної належності філософії релігії. Домінуючою тенденцією є її сприйняття у вітчизняній дослідницькій думці як переважно дисципліни академічного релігієзнавства. Втім подібну рецепцію слід дещо скоригувати. Принаймні місце філософії релігії серед дисциплін емпіріоризованого релігієзнавства є доволі незатишним.  Вона постійно відбивається від закидів з боку релігієзнавців і конфесійно зорієнтованих філософів. Суть цих закидів, як правило, зводиться до начебто переповненості філософії релігії тематикою філософського теїзму; у її спробах вирішувати проблему істинності релігії; у схильності до нормативізму; аксіологічній зарозумілості.  Щоправда усі ці контраргументи свідчать більше про вичерпаність теологічно зорієнтованих проектів філософії релігії. З іншого боку, більшість фахових філософів визнають філософію релігії належною до системи великої філософії. Тобто, філософія релігії  сприймається як один з можливих філософських дискурсів, як щось на кшталт “філософії родового відмінку”(В.Шохін). Своєрідним методологічним дороговказом подібної рецепції може бути установка Г.Гьоффдінга: “філософія релігії є мисленням, що бере релігію своїм об’єктом”.

        На мою думку, доречно стверджувати про подвійний статус філософії релігії.  З одного боку, вона є філософською дисципліною, оскільки цілковито опирається на ratio в осмисленні корелятів позамежного. При цьому, саме кореляти позамежного, ці граничні концепти, які схоплюють знаковість, постають предметом спеціального вивчення, витоковою проблемою. З іншого, – філософію релігії варто включити і до релігієзнавства. Втім, виникає питання, – на яких умовах? Чи у вигляді “метатеорії наук про релігію”(В.Шохін), чи як “його змістовний синтез, методологічна рефлексія і аналіз мови”(Ю.Кімелєв), чи як “пріоритетна дисципліна релігієзнавства”(І.Яблоков), чи як “узагальнення і вищий синтез релігієзнавчих наук”(Є.Дулуман). А може, – філософія релігії виявляється концептуальним постачальником для релігієзнавства та інструментально забезпечує аргументаціями його різноманітні оперативні теорії?

         В будь-якому разі співвідношення філософії релігії і релігієзнавства можна схематично відобразити у вигляді двох кругів, які перетинаються між собою, утворюючи сегмент. Подібне зображення нагадує один з різновидів діаграми Ейлера-Венна (нижче додається  малюнок).  Два уявні круги – це філософія (А)  і релігієзнавство (В), а сегмент, який утворюється внаслідок їх перекривання – це філософія релігії (С).

        Звідси випливають вкрай важливі наслідки. По-перше, філософські досвіди осмислення корелятів позамежного передували власне релігієзнавчим дослідженням. Тобто генетично філософія релігії постає раніше науки про релігію. По-друге, саме філософія релігії виступила медіатором, посередником у справі включення релігієзнавства на пострадянському просторі до когорти філософських дисциплін, що й зафіксоване нинішньою номенклатурою ВАК.  Хоча, судячи з тенденцій розвитку світового релігієзнавства воно на зламі ХХ – ХХІ століть набуває статусу культурологічної дисципліни й тим самим поступово певною мірою дистанціюється від філософії релігії. А представники останньої й надалі у процесах конструювання та осмислення корелятів позамежного будуть користуватись тим матеріалом, який надають їм дисципліни емпіріоризованого релігієзнавства.

***

Авторство тексту доповіді, висловлених тут суджень та ідей повністю належить к.філос.н., доц. Сарапіну Олександру Васильовичу. Доповідь була виголошена на Третьому Круглому столі із філософії релігії “Сучасні підходи у філософії релігії як стратегії осмислення предмету чи способи розкриття інтерпретативного потенціалу міркувань про нього, що відбувся 24 квітня 2012 року у Відділенні релігієзнавства Інституту філософії імені Г.С.Сковороди НАН України. Аудіозапис доповіді зберігається. За умови використання тексту, суджень та ідей, слід вказувати авторство та робити посилання на нашу сторінку.

Всі круглі столи із філософії релігії

Всі наукові події

Наші публікації за науковими подіями

Учасники

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

Хмаринка позначок

%d блогерам подобається це: