Філософія релігії в Україні

Бабій Михайло Юхимович

к.філос.н., провідний науковий співробітник Відділення релігієзнавства Інституту філософії  ім. Г.С. Сковороди НАН України

 Функціональність релігії в площині предметного поля філософського релігієзнавства: методологічні підходи та сутність

Виступ на Третьому Круглому столі із філософії релігії 24 квітня 2012 р.

 

Відомо, що філософія релігії експлікується як самостійне дисциплінарне утворення, яке нерозривно пов’язане з релігієзнавчим контекстом. Вона постає як сукупність філософських понять, методологічних принципів, концепцій, які дають можливість розкрити, осмислити парадигмальні координати об’єкта філософського релігієзнавства – релігії, в різноманітті її виявів: «як світогляду – системи релігійних поглядів на світ у цілому, на місце в ньому людини як певної сукупності ідеалів, переконань, релігійно обумовленої мотивації», її способу буття; як ідеології, світовідчуття, як віри. Тобто філософія релігії постає як спеціалізована сфера філософських досліджень, які уможливлюють осмислення феномена релігії, його джерел, філософських основ релігії, її сутності, а також її функціональності, місця й ролі в духовному житті віруючої особистості, у зв’язку з сенсом буття останньої, пошуком істини, моральної правди.

У цьому зв’язку варто нагадати що релігія – це не просто сукупність догм і моральних приписів й обрядів. Це універсальна, своєрідна «наука життя», яка постає певним чином як «особливий життєвий досвід зі своїми цінностями, уявленнями, надіями, приписами, установками»,  що знаходять своє вираження в цілісному світовідчутті, і яка постає реальністю повсякденного буття віруючої особистості.

Можна сказати, що у філософському і соціальному вимірах релігія експлікується як людиномірна проблема, координатні параметри якої у її функціональному вияві безпосередньо пов’язані  (нагадаємо ще раз) із світоглядом особистості, її переконаннями, з релігійними приписами, нормами, ціннісними орієнтаціями, тобто з тим, що є стрижнем її духовного світу, її повсякденного буття.

Доведено, що релігійні парадигми, конфесійні системи поглядів, сукупність ідеалів тощо, мають свої певні основи філософського характеру. Адже релігійний світогляд  і віровчення  не одержали б відповідної актуальності, привабливості якби вони не зверталися до фундаментальних основ і екстаординарних питань людського буття до вічних «проблем сенсу життя, смислу існування і перебування людини на Землі, проблем життя й смерті та безсмертя»[1].

Якщо вести мову про проблемне поле філософії релігії в її різномаїтті, то варто нагадати, що воно надзвичайно велике й багатоаспектне як за своєю суттю, так і методологією осмислення. Для неї характерні: плюралізм, альтернативність підходів, вирішення комплексних філософських завдань, пов’язаних з релігією[2].

Важливим у цьому (філософському) дискурсі постають проблеми методологічного виміру, інструментарію, вияву сутністних характеристик релігії, уточнення змісту основних понять. Хоча можна погодитися з філософом Ю.А.Кімелєвим, «що філософія релігії не оволодіває «сутністю» релігії, філософське релігієзнавство зорієнтоване на осмислення феномену релігії»[3].

Важливими компонентами в (в системному вимірі) філософського дослідження релігії є функціонування, функціональність, функцій релігії, її детермінантність у житті особистості, суспільства. Зауважимо, що вона постає об’єктивним фактором, який здійснює у функціональному відношенні вплив на різні сфери суспільства, його інститути, на мотиваційну сферу віруючої людини, її поведінку, інтереси та цінністні орієнтації.

Тобто йдеться про своєрідний «релігійний детерміналізм» у конфесійно-функціональному вияві. Таким чином фіксується та обставина, що спосіб життя, віруючої людини значною мірою детермінується релігійно. Задається своєрідна рамка її повсякденного буття і одночасно задовольняються її духовні, світоглядні, комунікаційні та інші потреби.

Відзначимо, що дослідження (у філософському вимірі) проблем функціонального вияву релігії, матриці оприсутнення останньої в бутті суспільства, віруючої особистості та релігійних спільнот є надзвичайно актуальними як у теоретичній, так і в практичній площині. Саме в цій іпостасі філософського дискурсу функціональність релігії є екстраординарною. Вона постає не як щось зовнішнє, кимось або чимось привнесене, а як внутрішньо іманентна здатність релігії задовільняти певні (нерідко специфічні) потреби людини, соціуму та окремих сфер останього. Йдеться про життєво важливі практичні потреби. Можна стверджувати, що релігія вкорінена в людських потребах й прагненнях.

У цьому зв’язку варто зауважити, що в житті людей релігія втілюється головним чином в їх свідомості, духовному і душевному настрої, в ії діях. Прийняття релігійної парадигми чи неприйняття її, відмова від неї – сугубо особиста справа людини, справа її свідомого особистого вибору, справа і право її особистої совісті[4].

Філософська експлікація феномену функціональності релігії а також наслідків її впливу на людину, окремі сфери соціуму уможливлює відповідь на питання, що дає релігія суспільствам і людським особистостям? Філософія релігії уможливлює об’єктивно обгрунтовану відповідь на це питання, користуючись своїм методологічним інструментарієм.

Відзначимо, що філософія релігії осмислюючи функціональність релігійного феномена як об’єкта свого предметного поля, основний акцент при цьому робить на соціальному людському аспектах її вияву. При цьому релігія розглядається як функціонуюча реальність, яка потенційно й фактично (в практичній іпостасі) постає як функціональна система. Остання є динамічним, самоорганізуючим фактором. Додамо до цього, що функціональна система релігії в контексті обумовленості домінуючими потребами віруючої особистості та релігійних спільнот активізується й цілеспрямовано сприяє їх задоволенню. Вектор її дії (впливу) спрямований на досягнення передовсім адаптованих результатів й конкретних наслідків, випливають із сутності самих потреб в їх соціальному та суб’єктивному вимірах.

У понятійному філософському дискурсі функціональність релігії можна розглянути як певну якісну визначеність, що характеризує іманентні цьому суспільному феномену здатність і можливість (внутрішні й інституційні) задовольняти специфічні духовні, життєві потреби людини, релігійних спільнот й соціуму, і які на практиці реалізуються через сукупність конкретних функцій.

Із змісту цього поняття логічно витікає, що стрижневими в аспекті філософської рефлексії функціональності релігії постають вияв та осмислення тісної співвідносності її внутрішньої суті зі специфічними потребами й інтересами суспільного суб’єкта, а також функціональної ролі релігійного комплексу в їх задоволенні в практичній іпостасі. Іншими словами функціональний зміст релігії розкривається через усвідомлення того, повторимо ще раз, що вона дає людям, які їхні життєві запити та потреби вона задовільняє. Відтак йдеться про її суспільне та екзистенціальне функціональне призначення, про її роль у суспільстві як про певний узагальнений результат практичного вияву потенційних функціональних можливостей релігії.

Відзначимо також, що структура функціональності релігії, її, так би мовити, архітектоніка є актуальною. Вона базується не лише на сукупності певних елементів (функцій), а й відображає її взаємозалежності, взаємозв’язок, певну „рангову важливість”, домінантність у контексті взаємодії із суспільством. При розгляді фунціональної системи релігії в аналітичному її аспекті (зокрема в площині інтервального підходу – багатовимірності об’єкта дослідження як в просторі його буття, так і контекстуальності останнього, а також нового виміру діалектики одиничного, особливого і загального та внутрішнього й зовнішньою, суб’єктивного і об’єктивного)[5] враховувати ті різноманітні грані буття суспільного суб’єкта, в межах яких функціонує релігія. Остання у своїй функціональності постає як певна необхідність, породжена специфічними, зокрема духовними потребами людей та соціуму, демонструючи свою «корисність» або «дисфункціональність».

При цьому зауважимо, що духовні потреби (в нашому дослідженні релігійні) відносяться до континууму вищих потреб людини. Ці потреби не мають певних, конкретизованих у соціальному просторі меж і невичерпні у своїй глибині та інтенсивності переживань. Духовні потреби вимагають точно такого ж задоволення як і матеріальні, зокрема егоцентричні й вітально-органічні. Цілком логічно буде сказати, що люди не можуть існувати без актуалізації і задоволення саме своїх потреб духу.

Релігія як соціальний феномен за своєю функціональною сутністю реагує на різні потреби людини. Однак вона задовольняє такі духовні потреби, які не може задовольнити будь-який інший суспільний феномен. Така функціональна здатність релігії зумовлена необхідністю ліквідувати насамперед брак знань про те, що ми називаємо вічними питаннями життя. Релігія допомагає віруючій людині осягнути внутрішню сутність цього світу в трансцендентних координатах виміру, своє місце в ньому, збагнути суть свого буття. Вона дає відповідь на її трагічні питання і водночас постає «нормативно-змістовою квінтесецією досвіду» подолання старждань, життєвих негараздів, а також сприяє усвідомленню смислу й значення земного життя віруючою особистістю в перспективі «останньої реальності»[6].

Релігія (і на цьому слід наголосити) займає свою визначальну нішу головно в духовній сфері людського буття. Хоча відзначимо ще раз, релігія претендує (а в історичному аспекті реалізує) на свою детермінантну присутність у політичній, державній та світоглядній, культурній і освітній сферах суспільною життя. Зауважимо ще раз що релігія постає як особливий вид світогляду і світовідчуття як своєрідна й специфічна система поглядів на світ у цілому і на місце в ньому людини, а також як певна сукупність ідеалів і переконань, як ідеологія, що обумовлює поведінку й спосіб життя людини, впливає на буття соціуму. Вона, на слушну думку російського релігієзнавця Л.М. Мітрохіна, постає як «..особливий життєвий досвід зі своїми цінностями, уявленнями сповіданнями та настановами, який знаходить своє вираження в цілісному світовідчутті, в «науці життя», яка проникає в усе повсякденне життя людини…»[7], а також соціуму, в його різні сфери, соціальної діяльності,  спосіб життя, відносини між людьми.

Розглядаючи релігію як «еволюціонуючу універсалію», аналізуючи причини вибору людиною, групою людей чи значною спільнотою тієї чи іншої релігії, приходимо до висновку, що саме специфічна функціональна її здатність в конфесійному вимірі, постає нерідко головним мотивом цього вибору.

Релігія може виявляти свою функціональність лише в соціальному просторі. Іншими словами, особливості вияву релігії як суспільно функціонуючого феномена, його функціональні можливості можна зрозуміти в контексті організованого системного цілого, яким і є суспільство. Це є особливо важливим, принциповим положенням. Релігія, яка є складовою соціуму, активною ланкою його розвитку та функціонування, виконує специфічні соціально і екзистенційно значимі функції, здійснює свій вплив на соціум як ціле, а також на його структурні елементи. Цей вплив за своїми наслідками може бути позитивним або негативним.

Узагальнюючи можна сказати, що функціональність релігії в її філософсько-соціологічному та релігієзнавчому прочитанні постає як об’єктивно-суб’єктивна характеристика її суспільної корисності чи некорисності. В такому контексті йдеться про амбівалентну сутність функціональності в її практичному (реалізаційному) вияві. В одному і тому ж суспільстві, як слушно зауважує Р. Мертон, релігійні традиції, вчинки, почуття можуть бути функціональними для одних груп і дисфункціональними для інших.[8]

Функціональна роль релігії в суспільному житті фіксується в результатах, соціальному, особистістному ефекті її функціонального впливу. Аналіз багатовікової практики функціонування релігійного комплексу свідчить, що соціальний ефект її впливу і на суспільство в цілому, і на його структурні елементи носить амбівалентний характер і значною мірою залежить від історичного, соціального і цівілізаційного контексту.

Екстраординарною у площині філософського дослідження функціональності релігії постає проблема функцій релігій їх природи, їх систематизації та ранжирування, їх соціальної та екзистенціальної значущості. Відзначимо, що саме поняття функція релігії характеризує форми, способи, напрями, рівень впливу релігії на соціум, його структурні елементи, людські спільноти, віруючу особистість. У площині означеного функції релігії можна розглядати як своєрідну систему практичної реалізації її функціональності в процесі взаємодії релігії із суспільством, його сферами буття й людиною. Дослідження конфесійного різноманіття в його історичній генезі, його місця і ролі в тому чи іншому соціумі, форм і способів взаємодії з різними сферами буття останнього засвідчують наявність складної функціональної матриці як діалектичної єдності позитивних і негативних функцій в їх оцінці за наслідками їх здійснення. Йдеться про баланс функцій і дисфункцій релігії в їх різноманітті, тобто фактично про поліфункціональність релігії. Остання у своєму фунціональному вияві значною мірою детермінується основними елементами її архітектоніки: релігійною свідомістю, релігійними відносинами  (вертикального горизонтального виміру), релігійною діяльністю, релігійними організаціями. Кожному із означених структурних елементів притаманні певні функціональні потенції, які реалізуються через цілком конкретні функції в процесі задоволення духовних та інших потреб віруючих чи їх спільнот. Зауважимо, що функціональні можливості структурних компонентів релігії перебувають у тісному взаємозв’язку і взаємообумовленості. Тому важливим є філософський аналіз функціональної сутності кожного структурного компоненту релігійного комплексу, враховуючи при цьому те, що в чистому вигляді вона, як правило, не проявляється.

Такий підхід робить можливим експлікацію природи і сутності феномена поліфункціональності релігії. Це поняття, на нашу думку, характеризує не просто певну сукупність соціальних, екзистенціальних функцій релігії, а й виявляє інтегративну багатоаспектність її функціонального впливу на соціум, людину, соціальні групи, інститути. Поліфункціональність характеризує сукупну внутрішньоструктуровану потенційну і реальну функціональну здатність релігії задовольняти різноманітні духовні потреби віруючих людей в їх життєвому і трансцендентному вимірах. Ця здатність у практичному вияві реалізується через систему функцій: явних і латентних, діючих постійно (з різною інтенсивністю і результативністю) або тільки в певні історичні періоди як функціональна реакція на необхідність задоволення тієї чи іншої суспільно продукованої духовної потреби. Відтак йдеться про те, що релігія, як складна структурна система, має певний тип єдності, який ми можемо визначити як «функціональна єдність».

Рефлексія кожної конкретної функції релігії, скажімо таких, як компенсаційна, комунікативна, світоглядна, інтегративна, регулятивна, терапевтична, культурозберігаюча, утішна, стимулююча, культурформуюча, сакральна, збереження «моральної архітектури» соціуму та ін. в їх діалектичній, поліфункціональній єдності. розкриває суть практичного вияву функціональності релігійного комплексу Осмислення змісту окремих основних функцій в їх взаємозв’язку уможливлює виокремлення і аналіз окремих аспектів цілісної соціально-функціонуючої взаємодії в предметній площині «релігія-соціум», «релігія-індивід», «релігія-соціальна спільність», «релігія-культура», «релігія-політика», «релігія-право», «релігія-держава».

Відзначимо, що в концептуальному плані кожна функція релігії є своєрідним відображенням однієї або ж сукупності духовних потреб, які з необхідністю постають перед індивідом чи людською спільнотою і знаходять своє виправдання для певного історичного періоду (епохи), типу суспільства, цивілізації і тих умов, яким вони (потреби) зобов’язані своїм народженням. У даному аспекті справедливим буде твердження, що функції релігії відбивають й відповідні інтереси, потреби людей.

Поняття, які репрезентують функції релігії, постають як певні абстракції, що дають можливість вичленити з системи взаємодії релігії з суспільством, ті чи інші напрями цієї взаємодії. Важливо підкреслити, що уявлення про релігію як цілісне суспільно-функціонуюче явище, як явище немаргінальне (хоча декретована владою маргінальність релігії чи її конфесіональних різновидів – відома) дає не окрема функція (незважаючи на її соціально-історичну домінантність, важливість), а їх сукупність. Саме сукупність функцій релігії в їх діалектичній едності й розкриває суть поняття поліфункцюнальності релігії, уможливлює розуміння способів, напрямів впливу релігійного комплексу на суспільство, на його структурні елементи, на людину, конкретну релігійну спільноту, тобто характеризує її фактичну значущість.


[1] Див.: Семенов В.С. Религия, ее философские основания и место в культуре и обществе // Философия и общество. – 2007. – № 2. – С. 79.

[2] Див.: Яблоков И.Н. Предметная область философии религии // Вопросы философии – 2012 – №1. С. 56.

[3] Див.: Кимелев Ю.А. Философия религии. Систематический очерк. – М., 1998. – С. 13-14.

[4] Див.: Семенов В.С. Религия, ее философские основания и место в культуре и обществе // Философия и общество. – 2007 – № 2. – С. 94.

[5] Про проблеми інтервального підходу детально див.: Лазарев Ф.В. Интервальный подход как методология многомерного постижения реальности // Лазарев Ф.В., Брюс А. Многомерный человек. Введение в интервальную антропологию. – Симферополь, 2001. – С. 22-32.

[6] Див.: Гараджа В.И. Религиоведение. – М., 1995. – С. 172.

[7] Митрохин Л. Н. Религия и культура (философские очерки). – М., 2000. – С. 5,7.

[8] Американская социологическая мысль. – М., 1994. – с. 397.

***

Авторство тексту доповіді, висловлених тут суджень та ідей повністю належить к.філос.н. Бабію Михайлу Юхимовичу. Доповідь була виголошена на Третьому Круглому столі із філософії релігії “Сучасні підходи у філософії релігії як стратегії осмислення предмету чи способи розкриття інтерпретативного потенціалу міркувань про нього, що відбувся 24 квітня 2012 року у Відділенні релігієзнавства Інституту філософії імені Г.С.Сковороди НАН України. Аудіозапис доповіді зберігається. За умови використання тексту, суджень та ідей, слід вказувати авторство та робити посилання на нашу сторінку.

Всі круглі столи із філософії релігії

Всі наукові події

Наші публікації за науковими подіями

Учасники

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

Хмаринка позначок

%d блогерам подобається це: