Філософія релігії в Україні

Титаренко Віта Володимирівна

(к. філос. наук, доцент; докторант Відділення релігієзнавства Інституту філософії імені Г.С.Сковороди НАНУ)

Практика дискурс-аналізу в релігійних концепціях майбутнього.

Анотація виступу на 3-тьому Круглому столі із філософії релігії.

Авторське право на текст анотації, висловлені тут думки та ідеї повністю належить Титаренко  В.В.  При використанні необхідно посилатися на нашу сторінку із обов,язковою вказівкою  автора.

До розгляду пропонуються орієнталістська (індуїстсько-буддійсько-джайністська) та  авраамістська (іудаїстсько-християнсько-ісламська) концепції через призму методології дискурс-аналізу, викладеної Л.Філіпс і М.Йоргенсен щодо дискурсу як до аналітичної концепції .

Окремо виділяється преконцепція майбутнього (від англ. сonception — «запліднення яйцеклітини»), яка включає в себе період первісний уявлень людей про майбутнє і аналізується як «підготовка», основа формування найдавніших релігійних концепцій «ведичного» і авраамічного коренів.

Ґрунтуючись на визначеннях в дискурс-аналізі понять «елемент» (сигніфікатор) і «вузлова точка», в окреслених дискурсах виокремлено сигніфікатор (буквально: визначник, показник) «думка», який розглядається як основа уявлення про реальність та основа конструювання майбутнього. Своєрідне усунення, знищення, ліквідація цього фактору (як в релігіях «ведичного коріння»), а чи ж його очищення (як в релігіях авраамічного кореня), яке в різних релігіях проявляється по-різному, натомість має одну мету – прагнення переформатувати майбутнє як на індивідуальному, так і на загально-соціальному рівнях.

Крім того, в оксцидентальній концепції це поняття набуває ширшого розуміння і пов’язується з пророцтвом і месіанством. Оскільки саме останні виступають провозвісниками і конструкторами нової реальності – майбутнього.

Фактор вичерпаності попереднього історичного стану та невизначеність вектору його можливого майбутнього розвитку спричинює появу пасіонарного монотипу – пророків, месій, провидців. З точки зору релігійного підходу фактором появи пасіонарної особистості є понадіндивідуальна «трансцендентна воля», своєрідні трансакції, які здійснюються в певний момент часу. Таким чином в ці історичні моменти відбувається злам існуючого дискурсу, створюється нове уявлення про реальність, яке не тільки відображає те, що в ній є, але і конструює новий дискурсу майбутнього.

В ході конструювання нового дискурсу майбутнього відбувається сакралізація пасіонарія, який вказує шлях до майбутнього, окреслює, змальовує його тощо. Історія виникнення і становлення світових (і не тільки) релігій, а також розгортання процесів виникнення нових релігійних утворень сьогодні є ілюстрацією і підтвердженням універсалізації отриманих висновків.

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

Хмаринка позначок

%d блогерам подобається це: