Філософія релігії в Україні

Знову до проблеми розмежування філософії релігії та релігійної філософії нашу бесіду повернув к. філос. н., доцент Чорноморець Юрій Павлович

Мені легше говорити, бо я в одній особі і філософ і трохи маю відношення до релігії.

Отже, існує релігія в її світоглядному зрізі, в якій можна виділити 3 основні компоненти: знання, практичні настанови і цілі. Все інше можна вважати другорядним.

Слід сказати, що серед усієї сукупності релігійного знання (одкровення і т.д.) існує богослов’я. І воно по-різному систематизується. Завжди існує теоретичне богослов’я, практичне, містичне. Між ними – складні відносини. Існує також обов’язково апологетика. І ось якщо апологети з тих чи інших міркувань називають свою роботу релігійною філософією, то ж це не є чиста філософія. Бо ж насправді вони розмірковують в межах зобов’язуючої ролі одкровення (в тому числі займаються й цією апологетикою, роблячи вигляд, що вони чогось там не приймають на віру в одкровенні ).

З іншого ж боку, –  існує філософія. Яка теж включає в себе знання, цінності й іноді практичні настанови (філософія як спосіб життя). І не всі знання філософські є раціональними. Деякі речі сприймаються як первинна очевидність (в Канта, Аристотеля) чи первинні очевидності, які даються інтуїтивно.

Посилаючись на Причепія, який говорить, що філософія – це раціональний тип світогляду (що є беззаперечним), бо ж філософія розумом намагається осягнути найзагальніше, то, по-перше: звернемо увагу на термін “намагається”, тобто – “ще не дуже це вдається”, а, по-друге: між іншим намагається осягнути й за допомогою раціональної інтуїції – тобто не тільки процесуальним розмірковуванням, а саме завдяки інтуїції. Н.Гартман багато писав про роль інтуїтивного. Тож відповідно це вже дає таку можливість існуванню у філософії такій галузі, як релігійна філософія.

З точки зору самих релігійних філософів, релігійна філософія (Жильсон) – це вільне філософське мислення, тип раціонального світогляду, що намагається осягнути розумом найзагальніше і т.д., але в спрямованості на те, що говорить релігія, тобто в спрямованості на одкровення. Так, ніби це чесні філософи які розмірковують, спрямовуючи свій розум в певне русло, усвідомлюючи, що “ми християни”. І ця ось така спрямованість підтримується дотепом: “до вершини будь-якої гори доходять філософи, а там їх зустрічає група теологів”. Хоча, звичайно, цей дотеп можуть перевернути на свою користь й філософи: “до якої б вершини не дійшли теологи, там їх уже зустрічає група філософів”… Тож відповідно є така релігійна філософія та такі релігійні філософи, які все-таки мають відношення до філософії.

Я не маю на увазі росіян, бо там здебільшого релігійні філософи як теологи – єретики, а як філософи – демонструють нестроге філософське мислення. Водночас, скажімо, Жильсон, – не можна сказати, що він чистий філософ, однак і не можна сказати, що він теолог.

Крім того існує філософська теологія – це така штучно придумана дисципліна, у якій говориться нібито про філософське вчення про причини світу, яке, з одного боку, враховує релігію, містичний погляд і тому подібне, а з іншого – будує ці докази зокрема способом дедукції. І ось це дуже вплинуло на оцінку, що вся візантійська філософія, схоластика виходила з цього ідеалу.

І, безумовно, існує філософія релігії, яка дуже чітко і обов’язково відрізняється від релігійної філософії. Бо ж дійсно, що філософ релігії робить предметом власного розсуду?

– 1) релігійний світогляд як такий та увесь релігійний комплекс (і в цьому філософія релігії більш-менш збігається із релігієзнавством як таким), виступає як центральна дисципліна релігієзнавства;

– 2) філософія релігії обов’язково займається релігійними знаннями і феноменами релігії. І виступає своєрідною критикою релігійної епістемології – конструктивна очищувальна критика;

– 3) філософія релігії як дисципліна яка вивчає і критикує теологію, бере теологію теоретичну, практичну, містичну, починаючи від доказів існування Бога і закінчуючи містичним досвідом та його апологетикою, і про це все розмірковує. Якби не було теології як такої, то і філософії релігії не було б чим займатися. Адже просто оціночними судженнями не обійтися в критиці саме теології – тут необхідна глибока філософська рефлексія.

І відповідно філософія релігії повинна бути і відрізнятися від релігійної філософії, філософії взагалі і навіть філософської теології.

Текст доповіді складено на основі розшифрованого аудіозапису виступу к.філос.н., доц. Чорноморця Ю.П. на другому круглому столі із філософії релігії, що відбувся 24 червня 2010 р. в Києві. Тож авторство висловлених думок та ідей повністю належить к.філос.н., доц. Чорноморцю Ю.П. При використанні надрукованого тексту доповіді та висловлених тут думок та ідей обов,язковою є вказівка авторства та посилання на наш ресурс.

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

Хмаринка позначок

%d блогерам подобається це: