Філософія релігії в Україні

Горкуша О., к.філос.н., наук.співр. ВР ІФ НАНУ

Філософія релігії в Україні: на кордоні між апологією та запереченням (спростуванням) релігії (філософії релігії).

Виступ на 1-му Круглому столі із Філософії Релігії в Україні “Філософія релігії в сучасній Україні як індикатор трансформаційних процесів суспільного буття релігії” (5 березня 2010, Київ).

Філософія релігії в сучасній Україні знаходиться в надзвичайно скрутному становищі. Сумніву піддається сама необхідність існування такої галузі та змістовне наповнення досліджень із філософії релігії, що здійснюються в сучасній Україні. Сумніву піддається легітимність наявних досліджень із філософії релігії в методологічному та практичному плані.
Така ситуація, на мою думку, є співголосною із ситуацією загальної світоглядної розгуби сучасного світу та гуманітаристики. Водночас вона провокує необхідність актуалізації філософії релігії самими мислителями, які вважають себе причетними до цієї галузі.
Така ситуація є похідною від принципової невизначеності самого предмету нашого дослідження. У щонайзагальнішому осмисленні ми помічаємо принаймні два протилежні підходи до предмету філософії релігії: уніфікаційний, який спирається на переконання в наявності деякого культурно-соціального феномену, що ми називаємо релігією, який, однак, може існувати у різних формах та трансформуватися залежно від контексту; та констатативний, який фіксує наявність безлічі різноманітних феноменів або ж культурно-суспільних варіацій, які ми умовно позначаємо збірним поняттям «релігія». І у цих двох підходах також спостерігаються поляризаційні тенденції суспільно-світоглядних пошуків сучасності.  

З одного боку, мені здається, що подібна небезпека спіткатиме будь-яку галузь гуманітаристики, а тим більше філософського розмірковування, якщо вона буде вдаватися до грунтовного послідовно аналізу предмету власного дослідження. З іншого боку – це проблема наявності різнополяризованих підходів до сприйняття дійсності, що притаманні людині. Наявність таких протилежних підходів вкрай необхідні для збалансування різновекторних тенденцій й корекції ситуативних спотворень, що виникатимуть у теоретичному відображенні такого складного предмету, як релігія.
Ця ж проблематичність філософії релігії є залежною від неоднозначного становища релігії у сучасному світі, від її самоневизначеності, якщо про таку можна говорити. З одного боку релігія претендує на деякий винятковий статус у житті людства, визначає свою пріоритетність у керуванні духовною сферою суспільного буття, з іншого ж – ми спостерігаємо що вона (в особі певної частини релігійних діячів та інституцій) схильна намагатися перебрати на себе усі важелі керування суспільством, прагне утвердитись як єдиноістинний поводир людства у світле майбутнє. Неоднозначне становище релігії посилюється в сучасну добу поліваріативності підходів до дійсності, пошуку суб’єктами суспільного співжиття сенсолегітимізуючих основ у хаосі безсистемного нагромадження беззмістовної інформації та повідомлень про «розчакловані» певності та спростовані «істини». І релігія природно намагається виконати свою світоглядну функцію. При цьому вона зазнає очевидних чи завуальованих трансформацій, переорієнтовує свою місійність із духовної у всі наявні сфери суспільного буття. Коли ми спостерігаємо за цим ефектом вибуху і наступного розпорошення того, що називаємо «релігія», нас не полишає відчуття, що предмет нашого дослідження розмивається, втрачає свою відособленість від предметів дослідження інших гуманітарних наук, чим нам і дорікають. І хоча це виглядає як сучасний реванш релігії після доби системної секуляризації, так звана «постсекуляризація», хочеться наголосити на тому, що при ближчому осягненні видається, ніби сама релігія втрачає свою релігійність, секуляризується у своїй основі, відмовляється від власної духовності та зв’язку із Богом заради керування і впливу на суспільство. Останнє припущення неодмінно потребує детальнішого аналізу, ретельнішого філософського заглиблення у сутнісні характеристики релігії та її системних елементів, делікатнішого теоретичного змодельовування останніх із врахуванням специфіки соціокультурних та історичних обставин.
Але ж немає реального суспільного попиту на дослідження із філософії релігії. Бо народу, у своєму загалі освіченому фрагментарно, філософія релігії, як критична теоретична рефлексія щодо предмету найінтимнішої надії та найпотаємнішого світоглядного опертя, зовсім не потрібна. Бо державі, зорієнтованій на короткострокову перспективу суспільного буття, ніколи зважати на глибинні шари тих інституцій, які усе-ще володіють (до певної міри) у нашій Україні символічно-легітимізуючим потенціалом. Інституалізована релігія, якщо і має потребу у дослідженнях із філософії релігії, то лише, як видається найперше, в аспекті обслуговуючому, для здобуття додаткових засобів обґрунтування конкретних висловлених в релігійній сфері ідей. У цьому напрямку для нас відкривається чимала перспектива, скажімо для обґрунтування таких витворів релігійного новоязу, як-то “православний еволюціонізм”, що (для прикладу) пропонується авторами “Духовно-образовательных курсов для педагогов” [Духовно-образовательные курсы для педагогов.- от Донецкой областной общественной организации “Наукова Рада”. // Донбасс Православный.- Московский Патриархат Украинская Православная Церковь. Донецкая єпархия //http://www.ortodox.donbass.com/obrasovanye/statya_kursy.htm ] як методологічна засада формування в сучасній Україні цілісного православного світогляду. Але, знову ж, при ретельнішому філософському аналізі ситуація можливо не виглядатиме настільки однозначною.
Іншою проблемою нашої галузі є змістовне її наповнення та методологічні засади. Безумовно історико-філософські дослідження у філософії релігії є вкрай необхідними, базовими, методолого-формуючими, нормативнотворчими. Але ж чи може філософ релігії, навіть при всьому його критичному підході до предмету дослідження та сучасного стану галузі, обмежитися історико-філософським аналізом спадщини філософів релігії та відмовитися від постійного осмислення тих процесів, що відбуваються із релігією сьогодні?

Детальніше аналіз тут.

Вищенаведений аналіз демонструє нам, що як би ми не намагалися позбутися ідеологічної заангажованості в ході філософського осмислення релігії, об’єктивно оцінити її роль та внесок в історичний розвиток людства, її творчий потенціал та практичну значимість, нам не вдається оминути ті фундаментально-світоглядні настанови, на основі яких формується шкала критеріїв оцінки, особливо в аспекті визначення істинності релігійного знання. Це відбувається ще й тому, що, скажімо філософ, намагаючись заглибитись у саму сутність буття прагне також віднайти ту остаточну істину (свідомо чи несвідомо), яку пропонує релігія (бо ж її відшукали й запропонували богослови, або ж вона вже була висловлена самим Богом). Саме тому філософ релігії іноді почувається конкурентом богослова у віднаходженні остаточної істини, його опонентом чи ж невтомним критиком, який не просто вказує на недоліки, вади, хиби, суперечності, а й намагається поправити неадекватно викладене знання про істину, вимагає більш коректної аргументації, докладає зусиль до заперечення того, що видається хибним і неефективним. Але саме в такі моменти варто згадати, що філософія та релігія (як способи осягнути істину) перш за все відрізняються протилежними методологічними засадами: богослов не шукає істини, він розкриває її зміст, висловлений релігійно, обґрунтовує і доводить його адекватність дійсності. Філософу ж у спадок від Сократа перепало одвічне невдоволення висловленим змістом істини, невпинне блукання шляхом людської непевності в остаточності своїх знань. Тож богослов виходить з Істини, яка первинніша і всеохопна, намагаючись висловити хоч часточку її змісту. Філософ же, натомість, прагне наздогнати її слід шляхом послідовних розмірковувань спираючись на власне людські засоби.
Це приводить нас до думки, що якщо про релігію мислить філософ, він не позбувається своєї світоглядної заангажованості, і в питаннях принципових (щодо визначення остаточної істини, скажімо), неодмінно висловлюватиме свою позицію. Однак, коли ми говоримо про філософію релігії в межах академічного релігієзнавства, то тут доречним буде нагадати улюблений вислів проф., д.філос.н. Колодного А. “не забувайте, у вас є об’єкт дослідження”! Зосередження погляду на об’єкті дослідження у його доступному, зафіксованому в історичному соціально-культурному житті людства, зрізі, зупиняє філософа релігії не лише від абсолютизації гіпотетичних припущень, а й від спокуси утвердити чи заперечити “істинність” тієї чи іншої релігії, чи ж, сконструювати гідний об’єкт дослідження згідно з власними переконаннями й розумоосягненями. Це унебезпечує філософа релігії від провалля у пустку невіри чи ж безодню аргументацій на користь віри, принаймні у моменті здійснення дослідження. Бо наукову спільноту не цікавить вірить чи не вірить філософ чи який зміст релігійної істини він вважає хибним а який – відповідним дійсності. Наукову спільноту, якщо вона хоче осмислити релігію, цікавить що таке релігія, в яких формах вона може існувати, яку роль та чи інша її форма відіграє в житті людської спільноти, яким чином можлива релігійна віра на індивідуальному чи суспільному рівні, якою є структура релігійного комплексу у її конкретному вияві, яким чином здійснюються трансформації релігійних форм та її функціональних виявів і як ці трансформації відображаються на її суспільному бутті та впливають на людську спільноту, що таке і з яких складників будується релігійна свідомість, які елементи притаманні релігійному світогляду, якого змісту набувають релігійні уявлення тощо.
І дотримуючись підходів до нашої праці та необхідності її актуалізації Филипович Людмили Олександрівни, я хочу взяти на себе нахабство сказати, що, можливо українське суспільство у своєму загалі й не знає, навіщо йому потрібна філософія релігії, чи що вона є і з якою метою ми періодично щось читаємо, осмислюємо й пишемо, але у наше завдання, як людей глибоко заангажованих жагою дивитися на світ крізь призму філософського осмислення релігії, входить постійно стовбичити дзеркалом перед обличчям релігії, суспільства та людини, відображаючи їх для саморефлексії усіх трьох з метою відділення випадкових спотворюючих елементів від найпотаємнішої глибини сутнісно цінного. На хисткій межі між апологією та запереченням, між пусткою розчаклованого та безоднею сенсостворюючого щира та відверта позиція філософа релігії налагоджуватиме місток порозуміння між різними, найперше – релігійними, суб’єктами суспільного співжиття, провокуватиме їх самозрозуміння. Тим більше філософія релігії актуальна у ситуації сучасних світоглядних катаклізмів та розчарувань у фундаментальних сенсах в Україні сьогодні. Про надзвичайну актуальність сучасних досліджень із філософії релігії українське суспільство просто ще нічого не знає. Нам лишається йому про це розповісти.
Але таке дзеркало повинне прагнути до деякої цілісності, адже розрізнені скалки фрагментарних розмірковувань на теми філософії релігії не забезпечать ні адекватної саморефлексії суспільства, людини та релігії крізь призму філософського її осмислення, ні самознаходження та самореалізації дослідників, що зможуть таким чином самовизначатися із власними методологічними підходами та реальним внеском у філософсько-релігієзнавче інтелектуальне надбання. Це прагнення до цілісності не означає жорсткої систематизації та регламентизацій чи нормативізації філософсько-релігієзнавчих досліджень, а лише віднаходження тих оптимальних конвенційних параметрів, які дозволятиму зробити наші дослідження зрозумілими й очікуваними в зацікавленому середовищі .
Саме з цією метою ми вирішили розробити оптимальну стратегію актуалізації філософії релігії в сучасній Україні через низку систематичних послідовних заходів.

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

Хмаринка позначок

%d блогерам подобається це: