Філософія релігії в Україні

 

5 березня 2010 року у Відділенні релігієзнавства Інституту філософії імені Г.С.Сковороди відбувся Перший круглий стіл “Філософія релігії в сучасній Україні як індикатор трансформаційних процесів суспільного буття релігії”.

Ідея його проведення виникла в результаті міжособистісної комунікації з приводу наукових інтересів між декількома філософами релігії (д.філос.н., проф., засл.діяч науки і техніки Колодний А.М., д.філос.н.,проф. Филипович Л.О., д.філос.н., проф. Ларіонова В.К., к.філос. н., доц. Сарапін О.В., к.філос.н. Горкуша О.В.) та з іншими нашими колегами, які висловлюючи ідеї й пропозиції, обіцяли активніше долучитися в майбутньому. Тож в обговоренні необхідності започаткування цих заходів брали участь представники Відділення релігієзнавства ІФ НАНУ, Прикарпатського Національного університету ім.. В.Стефаника, Київського Національного університету ім.. Т.Шевченка. Більшість із них є членами Української Асоціації релігієзнавців.

В роботі Першого Круглого столу брали участь : д.філос.н., проф., засл. діяч науки і техніки Колодний А.М.(заст.дир.-зав.відділення Релігієзнавства ІФ НАНУ), д.філос.н., проф. Филипович Л.О.(зав.відділом релігійних процесів Відділення релігієзнавства ІФ НАНУ), д.філос.н., проф. Ларіонова В.К. (зав.каф.філософії Прикарпатського Державного університету імені В.Стефаника), к.філос.н., доц. Сарапін О.В. (доцент кафедри релігієзнавства філософського факультету Київський Національний університет імені ТарасаШевченка), д.філос.н., проф. Попов М.В. (кафедра філософії та соціології Українського Національного медичного університету ім. О.Богомольця), д.філос.н. Черенков М., д.філос.н., проф. Шевченко В.В., к.філос.н. Горкуша О.В., аспірантка Ягелонського Університету Новікова Катерина, к.філос.н., докторант філософського факультету КНУ імені Т.Шевченка к.філос.н Остащук І.Б., та цілий ряд колег, що допомагали нам думками, порадами, інтелектуальною підтримкою та увагою.

Колодний А.М., д.філос.н., проф., засл.діяч науки і техніки

У привітальному слові до відкриття Першого Круглого столу із Філософії релігії в Україні д.філос.н., проф. Колодний А.М. наголосив на тому, що філософія релігії як галузь академічного релігієзнавства перебуває сьогодні в досить скрутному становищі (як і релігієзнавство загалом). Є цілий ряд значних вітчизняних філософів релігії, науковий доробок яких не актуалізований в сучасному дослідницькому просторі.  Відсутня можливість організувати ефективну координацію досліджень із філософії релігії, внаслідок чого спостерігається здріблення й збіднення тематики тих наукових робіт, що захищаються як кандидатські та докторські дисертації за фахом філософія релігії. З іншого боку – перевидруку потребує ціла низка значимих праць філософів релігії в Україні ХХ ст. З-поміж них, зокрема “Философия религии” Боголюбова М., видана ним у Києві ще 1915 р. (перевидана 1918р.). Тож хоча Відділення релігієзнавства ІФ НАНУ й відчуває значну фінансову скруту в можливості видруку літератури, готується до видруку (узгоджено із сином дослідника) перший том “Філософії релігії” Боголюбова М. (другий том було втрачено в рукописному варіанті), в наступному планується підготувати до друку ряд інших визначних праць українських філософів релігії ХХ ст. Крім того, спільно із Кафедрою релігієзнавства КНУ ім. Т.Шевченка, Відділення релігієзнавства НАНУ та  УАР проведуть 11 березня 2010р. наукову конференцію «РЕЛІГІЄЗНАВЦІ УКРАЇНИ ХХ СТОЛІТТЯ В ПАМ’ЯТІ ЇХ НАСТУПНИКІВ», на якій зокрема будуть розглянуті крім історії розвитку Академічного релігієзнавства України в ХХ столітті та  Релігієзнавства в Національному університеті ім. Т.Г.Шевченка, роль професора В.Танчера в організації і збереженні релігієзнавства як сфери гуманітарного знання, Б.О.Лобовик як видатний гносеолог релігії, роль А.Єришева і П.Косухи у формуванні і розвитку соціології релігії в Україні, місце Ю.Калініна в дослідженні богословської духовної спадщини. Тож Відділення релігієзнавства ІФ НАНУ  силою свого нечисленного колективу намагається активізувати релігієзнавчі (в тому числі й із філософії релігії) дослідження в сучасній Україні на високому науковому рівні. Однак більшість із тих, хто захистив свої дисертації за спеціалізацією філософії релігії вкорінюються у ВНЗ, де вони працюють, й перестають займатися  науковою роботою, адже цьому не сприяє надмірне викладацьке навантаження та відсутність в освітніх програмах більшості ВНЗ зацікавленості філософією релігії. Через Українську Асоціацію релігієзнавців Відділення релігієзнавства ІФ НАНУ намагається контактувати із колишніми аспірантами, пошуківцями та докторантами. Але очевидно, що в переважній кількості випадків зворотній зв,язок міг би бути оптимістичнішим. Так зокрема існує нагальна потреба в консолідації філософів релігії в роботі над Українською Релігієзнавчою Енциклопедією, в глибокому осмисленні філософсько-релігієзнавчої спадщини ХХ ст. У свою чергу Відділення релігієзнавства ІФ НАНУ допомогає освітянським філософам-релігієзнавцям, видруковуючи крім періодичних  “Українське релігієзнавство” (щоквартальник), ” Релігійна свобода” (щорічник) видань, у яких містяться статті із філософії релігії, підручники (Академічне релігієзнавство.- К., 2000) та посібники (Дисциплінарне релігієзнавство.-К., 2010) у яких є розділи із філософії релігії. Настала потреба глибше осмислити проблемне поле філософії релігії. В усякому разі чітко виділяються принаймні Історіософія релігії та структурологія релігії, що потребує свого відображення й у навчальних курсах. Та й сучасні трансформації предмету дослідження, ті процеси, що ми спостерігаємо в суспільному бутті релігії, потребують оновлення методологічних підходів до її дослідження, виділення нової проблематики у філософії релігії.

Протягом обговорення з,ясувалося, що подібна ситуація із втратою зв,язків із колишніми аспірантами, пошукачами й докторантами наявна й у Кафедри релігієзнавства КНУ ім. Т.Шевченка, що свідчить про кризу оновлення наукового потенціалу філософії релігії в Україні, як зрештою й гуманітарної науки загалом, внаслідок прагмативізації індивідуальних інтересів та несприятливості у їх задоволенні науковою діяльністю.

Загальною виявилась і проблема здріблення та збіднення тематики дисертаційних робіт, адже більшість із них виконується не з метою розбудови науки, а з метою отримання наукового ступеня тими, хто збирається зайнятися викладацькою роботою, а в навчально освітніх програмах тематика із філософії релігії займає мінімальне місце.

Несприятливим для активізації досліджень із філософії релігії є й загальний світоглядно-інтелектуальний контекст. Породжена фінансовою та політичною кризою світоглядна розгубленість українського суспільства провокує встановлення пріоритетів не в науковій, і тим більше, не у філософсько-релігієзнавчій сфері.

Ларіонова В.К., д.філос.н., проф., зав.кафедри філософії Прикарпатського Національного університету імені В.Стефаника, у якому ось уже протягом 10 років щорічно на філософському факультеті  випускаються фахові релігієзнавці, поділилася особистим викладацьким досвідом та науковими здобутками.

Внаслідок того, що була жагуча необхідність у навчальних посібниках із філософії релігії для фахових релігієзнавців, які навчаються на філософському факультеті, долаючи опір незацікавленого середовища та фінансову скруту, змогла видати у 2004 році “Філософію релігії”. Однак цей посібник, очевидно будучи вагомим і цінним здобутком як для факультету, так і для Університету, не задовольняє сьогодні автора.  Маючи потребу втиснути у невеличкий (148 с.) посібник для студентів необхідну інформацію із філософії релігії д.філос.н., проф. Ларіонова В.К. змушена була висловлюватись надлаконічно й дещо фрагментарно. Однак у проблемному зосередженні та змістовному викладі матеріалу автор намагалась відтворити класичний підхід до розуміння філософії релігії крізь призму особистісних наукових здобутків. Тож тут увага  зосереджується на проблемній сфері філософії релігії, філософській проблематичності вивчення релігії, на різних концепціях природи релігії. Із підгалузей філософії релігії проф. Ларіонова В.К. виділяє онтологію релігії, епістемологію релігії, праксеологію релігії та антропологію релігі. Особлива увага в посібнику приділяється таким філософам як Спіноза Б., Юм Д., Кант І., Гегель В.Ф., Фоєрбах Л., Шлейєрмахер Ф., Сковорода Г., Франко І. Зрозуміло, що обсяг такого посібника жодним чином не міг вмістити глибинного змісту  Філософії релігії, але він став відображенням авторського її прочитання та фундаментом для наступної праці та базисом для навчання майбутніх релігієзнавців. Зараз Вікторія Костянтинівна готує до друку новий посібник із Філософії релігії, у якому враховано та виправлено недоліки попереднього, тут особливу увагу приділено також феноменології релігії та антропології релігії. Однак реалії викладання філософії релігії у ВНЗ є досить невтішними. Адже, хоча курс “філософія релігії” для релігієзнавців філософського факультету в Прикарпатському Національному універеситеті поки-що збережено і він є достатнім за обсягом (54 години), на інших спеціальностях внаслідок вимивання гуманітарної складової (зменшення обсягу курсів, надання вільного вибору студентам щодо філософських дисциплін) зовсім немає можливості приділити увагу філософії релігії. Крім того через зведення цілого ряду філософських дисциплін (в тому числі й релігієзнавства), що раніше читалися окремо, до статусу “дисциплін за вільним вибором студентів”, перед кафедрою постала небезпека  зменшення викладацького складу, що очевидно аж ніяк не сприяє зацікавленню викладачів філософією релігії.

Далі до слова зголосився к.філос.н., доц. кафедри релігієзнавства КНУ імені Т.Шевченка Сарапін О.В.

За його глибоким переконанням, філософ релігії не лише має, але й зобов,язаний підходити до викладання курсу із філософії релігії на основі глибокого наукового зацікавлення та фундаментальної обізнаності у предметі викладу. Однак філософії релігії студента навчити неможливо. Лише особистою кропіткою працею з першоджерелами та з допомогою авторського прочитання курсу із філософії релігії досвідченим викладачем, що є водночас і глибокомислячим філософом релігії, студент може осягнути його зміст. Тож однією з проблем є недоступність студентові визначних закордонних сучасних праць із філософії релігії за умови відсутності їх фахового перекладу та неволодіння студентами мовою оригіналу. Із останньої причини також страждають і сучасні дослідження із філософії релігії в Україні. Володіння іноземною чи давньою мовою, що є ключовою у здійсненні конкретного дослідження з філософії релігії, є головною умовою якісної і продуктивної праці науковця. Іншою умовою є володіння сучасним методологічним арсеналом (що також пов,язано із володінням іноземними мовами). Для спеціалізації релігієзнавців в КНУ імені Т. Шевченка також збережено, хоч і в меншому обсязі, курс Філософії релігії. Однак сучасні тенденції до нерозрізнення міністерськими посадовцями філософії релігії та теології стають загрозливими. З іншого боку, непорозуміння з приводу предметного зосередження, проблемного поля, методологічних підходів, а отже і структури філософії релігії (в т.ч. й як навчальної дисципліни) є очевидними в процесі комунікації між представниками різних філософсько-релігієзнавчих осередків. Наслідком є, скажімо, виділення у філософії релігії різних підгалузей, приділення уваги відмінним проблемам, та й навіть встановлення “батьківства” філософії релігії. Сарапін О.В. виділяє 2 дослідницькі підходи у розумінні змісту релігії: редукціоністський та корелятивний, що також відкриває нові проблеми для філософії релігії, адже провокує необхідність пошуку спільного знаменника чи критерію для осмисленя релігії як явища. Своєрідність філософії релігії полягає у її подвійному статусі: з одного боку вона входить до т.зв. великої філософії, а з іншого – віднаходиться в структурі релігієзнвства. Своєрідність філософії релігії як одного з філософських дискурсів полягає у виділенні Абсолюту, граничних предметів як початкової проблеми, вихідного пункту рефлексії (феномен релігії, віри, потойбіччя, Бога). У структурі релігієзнавства Олександр Васильович виділяє 5 дисциплін: філософію релігії, психологію релігії, соціологію релігії, історію релігії та феноменологію релігії. Філософія релігії на відміну від інших релігієзнавчих дисциплін пропонує понятійне тлумачення релігійних феноменів, її сфера застосування – раціональний, інтелектуальний вимір релігії, аналіз ідеаційної її компоненти. Функціональною детермінантою цієї дисципліни слід визнати раціональне пояснення тих предметрів, які балансують на грані позамежного. Процес розуміння постає визначальною характеристикою філософського осягнення релігії.   Але герменевтичний підхід виявляється найсприятливішим у феноменології релігії. Зрештою для студентів Сарапін О.В. пропонує авторський курс філософії релігії з чіткою структурою полекційного викладу змісту.

Поділитись особистим викладацьким досвідом та узгодженням останнього із науковими інтересами зголосився також інший філософ релігії та викладач, автор підручника “Філософія релігії” (2007р., 314с.) д.філос.н., проф. Попов М.В. (кафедра філософії та соціології Українського Національного медичного університету ім. О.Богомольця).

Унікальність ситуації поважного професора полягає в тому, що курс “філософія релігії” в Медичному університеті не викладається. Тож Микола Васильович всупереч незацікавленості освітнього середовища у філософії релігії та керуючись особистим дослідницьким захопленням філософією релігії не лише видрукував змістовний підручник, але й систематично намагається впроваджувати тематику філософії релігії в курсі загальної філософії. Глибоке оволодіння змістом релігії в межах курсу “релігієзнавство” є неможливим. Натомість весь курс філософії можна зрештою поділити на 2 великі частини: філософію релігії та філософію людини. За глибоким переконанням проф. Попова М.В., філософія релігії є вкрай необхідною дисципліною у вищих навчальних закладах, адже її змістовне наповнення безпосередньо впливає на формування того антропологічного виміру суспільної свідомості, що стверджує в людині власне людське, підкреслює ті її характеристики, які підносять людину над лише біологічною істотою. Тож не можна вважати випадковим написання сучасного підручника із філософії релігії саме викладачем і професором медичного університету. Натомість  тенденція Міністерства освіти до нівеляції філософії релігії як можливої навчальної дисципліни вкрай турбує д.філос.н. Попова М.В., а намагання асимілювати (чи підмінити) антрополого-філософські дисципліни в освітній системі теологічно-релігійними варіаціями викликають щирий подив.

Після жвавого обговорення проблем філософії релігії як навчальної дисципліни, чи ж компоненти “релігієзнавства” (що зараз визначається у більшості закладів як дисципліна “за вибором студента”), чи ж як компоненти “філософії”, учасники Круглого столу дійшли до згоди, що слід якимось чином вберегти цю самобутню галузь від сваволі чиновників. Адже вкрай необхідно зберегти той інтелектуальний вимір суспільної свідомості сучасних українців, який розширює панорамне бачення буття і світу у далі трансцендентних його глибин.

Д.філос.н. Черенков М. своїм стислим виступом повернув дискутантів безпосередньо до заявленої теми Круглого столу. Він зауважив, що попри всі проблеми із філософією релігії як навчальною дисципліною, існує нагальна потреба у сучасних дослідженнях із філософії релігії. Ми живемо в дивовижну добу “тектонічних зрушень” самого предмету осмислення філософії релігії – релігії. Тож філософ релігії волею свого наукового покликання та захоплення змушений намагатися вловити й висловити ті трансформаційні тенденції, що  визначають сучасні та майбутні форми буття релігії. Вочевидь філософія релігії володіє надзвичайним аналітичним та прогностичним потенціалом. Філософ релігії сьогодні має осмислювати конкретні проблеми зміни провідних релігійних ідеологем, релігійного функціонування, структури релігійного комплексу. Тож Черенков Михайло запропонував, що  в наступних заходах варто більше приділити уваги саме осмисленням конкретних проблем, можливо таких, обговорення яких  найяскравіше демонструватиме різні методологічні підходи у філософії релігії.

Його зауваження знайшло відгук і своєрідну підтримку д.філос.н., проф. Шевченка Віталія Володимировича, який зауважив, що в сучасну складну добу нівеляції будь-якого сенсу у суспільній свідомості філософія релігії не має знаходитись осторонь і виносити за межі свого осягнення ключові питання пошуку Істини, Абсолюту, Сенсу. Богословська спадщина, а найперше – вітчизняна, має піддаватися щонайретельнішому аналізу філософів релігії.

Повідомлення аспірантки Ягелонського Університету Новікової Катерини (магістр теології і філософії) виявилось надзвичайно інформаційно насиченим. Зокрема вона проаналізувала розмаїття тих зацікавлених груп українських та закордонних дослідників, які зосереджуються довкола певної проблематики з філософії релігії, відвідують семінари відомих філософів та теологів, школи, конференції, інші інформаційні заходи. Найчастіше вони вирізняються й за своєрідністю методологічного підходу. Зацікавлення філософією релігії цих груп витікає з прагнення їх осмислення власної віри. Іншими словами вони виходять з власного релігійного досвіду.

Докторант філософського факультету КНУ імені Т. Шевченка, к.філос.н. Остащук І.Б. висловив свої думки щодо ефективності й важливості своєрідних міждисциплінарних підходів у філософії релігії, зокрема на межі філології та філософії. Це очевидно дасть нам додаткові засоби для осмислення символічної природи релігійної свідомості. Іван Богданович зазначив, що саме цьому присвячено його наукову роботу. Методологічні прийоми видатних філологів чомусь мало впроваджуються сучасними українськими дослідниками, що працюють в предметному полі філософії релігії. Однак саме міждисциплінарні дослідження й підходи дають найцікавіші результати та є перспективними в плані всебічного осмислення предмету. Тож в майбутніх заходах варто не лише конкретизуватися в обговорюваних проблемах, але й приділити окрему увагу саме міждисциплінарним підходам.

До слова також зголосилася к.філос.н., наук. співроб. Відділення релігієзнавства ІФ НАНУ Горкуша О.В. Вона найперше зазначила, що філософія релігії в сучасній Україні знаходиться в надзвичайно скрутному становищі внаслідок  світоглядних обставин, неоднозначних суспільних процесів,  невизначеності самого предмету дослідження та поліваріативності методологічних підходів до його осмислення. Сумніву піддається сама необхідність існування такої галузі та змістовне наповнення досліджень із філософії релігії, що здійснюються в сучасній Україні. Сумніву піддається легітимність наявних досліджень із філософії релігії в методологічному та практичному плані. Немає реального суспільного попиту на дослідження із філософії релігії. Однак філософам релігії, як особам вкрай заангажованим нестримною жагою філософського осмислення релігії та продукованих релігійно сенсів, не лишається нічого іншого, як і в добу системної суспільно-світоглядної кризи постійно “стовбичити дзеркалом” перед обличчям релігії, суспільства та людини, відображаючи їх для саморефлексії усіх трьох. На хисткій межі між апологією та запереченням, між пусткою розчаклованого та безоднею сенсостворюючого щира та відверта позиція філософа релігії налагоджуватиме місток порозуміння між різними, найперше – релігійними, суб’єктами суспільного співжиття, провокуватиме їх самозрозуміння. Тим більше філософія релігії актуальна у ситуації сучасних світоглядних катаклізмів та розчарувань у фундаментальних сенсах в Україні сьогодні. Про надзвичайну необхідність досліджень із філософії релігії українське суспільство просто ще нічого не знає. Нам лишається йому про це розповісти. Власне з цією метою (актуалізації досліджень із філософії релігії) й пропонується проводити систематичні наукові заходи із наступним їх інформаційним висвітленням. І, незважаючи на всю поліваріативність методологічних підходів, відмінність світоглядних переконань й неузгодженіть у  проблемному переліці, філософи релігії в межах академічного релігієзнавства можуть порозумітися стосовно предмету дослідження, що підтверджено історією філософії релігії в Україні ХХст. Розрізнені скалки фрагментарних розмірковувань на теми філософії релігії не забезпечать ні адекватної саморефлексії суспільства, людини та релігії крізь призму філософського її осмислення, ні самознаходження та самореалізації дослідників. У системі таких заходів (та своїх дослідженнях) філософи релігії мали б прагнути до деякої спільності, що не означає жорсткої систематизації та регламентизацій чи нормативізації філософсько-релігієзнавчих досліджень, а лише віднаходження тих оптимальних конвенційних параметрів, які дозволятимуть зробити наші дослідження зрозумілими й очікуваними в зацікавленому середовищі .

Зрештою висловилась і д.філос.н., проф. Филипович Л.О. (зав.відділом Відділення релігієзнавства ІФ НАНУ) – головний ініціатор  необхідності актуалізації філософії релігії в Україні самими дослідниками. Вона зазначила, що цей Круглий стіл якскраво продемонстрував ті проблемні поля в бутті філософії релігії як галузі академічного релігієзнавства та навчальній дисципліні, які потребують наступного обговорення  фахівцями. Також Людмила Олександрівна наголосила на необхідності запрошувати на наші наукові заходи й авторитених закордонних філософів релігії, аби наші дослідженя й розмірковування не капсулювалися лише в межах Українських реалій. Українське релігієзнавство, зокрема філософія релігії,  має віднайти себе в контексті світового релігієзнавства. Тож українським філософам релігії слід активніше входити в міжнародний науковий простір. Наразі ніхто крім самих філософів релігії не потурбується ні про збереження цієї галузі академічного релігієзнавства, ні про насиченість освітньо-навчальних програм її змістовною складовою. Наскільки буде присутньою суспільна запитаність на дослідження із філософії релігії в Україні в майбутньому, залежатиме найперше від самих дослідників, від їхнього фахового рівня, особистісного зацікавлення власною науковою роботою та здатністю позиціонувати себе. І хоча проведення подібного заходу (у його конкретно-проблемній невизначеності) видавалося дещо проблематичним, однак зацікавлена фахова комунікація між філософами релігії (викладачами й науковцями) підтвердила його вдалість та потребу й надалі працювати у цьому ж напрямку з врахуванням набутого досвіду.

Підсумував роботу нашого Круглого столу д.філос.н., проф., засл.діяч науки і техніки, заст.директора-завідувач Відділенням релігієзнавства ІФ НАНУ Колодний А.М.

Так зокрема Анатолій Миколайович наголосив на необхідності в майбутньому чіткіше конкретизувати тематику наших наукових заходів. Наголосив на необхідності залучення ширшого кола фахівців із філософії релігії в Україні, вироблення логічної стратегії та систематичності наших заходів. Внаслідок висловлених ідей та побажань слід сформулювати перелік тем для Круглих столів та планів конференцій. Водночас труднощі можуть виникати із видруком серії книг “філософія релігії в Україні” через відсутність коштів та формальні ускладнення.  Водночас ми б могли, залучаючи філософів релігії до наших заходів, надавати їм інформацію і про можливість долучитися до написання Української релігієзнавчої енциклопедії. Можливо в ході наших Круглих столів, конференцій та наукових семінарів сформується й перелік прийнятних тем із філософії релігії для написання кандидатських та докторських дисертацій. Проф. Колодний А.М. запропонував залишити координатором наших наукових заходів із Філософії релігії к.філос.н. Горкушу О.В., водночас звертаючись до к.філос. н., доц. Сарапіна О.В. (який відіграв значну роль в організації та проведенні цього Круглого столу) залишатися активним науковим їх консультантом.

Всі круглі столи із філософії релігії

Всі наукові події

Наші публікації за науковими подіями

Учасники

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

Хмаринка позначок

%d блогерам подобається це: